^{_{Консультація для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі}}

1.  Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необ¬хідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища. 

2.   Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії 3 дити¬ною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери. 

3.   Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій. 

4.   Потрібно навчати дитину усвідомлювати^свої почуття, емоції, виявля¬ти їх у культурних формах, спонукати до-розмови про свої почуття. 

5.   Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття. Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізо¬лювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

Консультація для батьків дітей, схильних до брехні

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил: 

— частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;

 — якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;

 — знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему; 

— не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

Консультація для батьків дітей, які відчувають страхи

Якщо дитина відчуває страхи:

 — приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися; 

— розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу; 

— з розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх; 

— заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх

Консультація для батьків агресивних дітей

  При взаємодії з агресивною дитиною: 

— приймайте дитину такою, яка вона є;

 — висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості; 

— розширюйте кругозір дитини;

 —  включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі; —  ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу ото¬чуючих. 

Боротися з агресивністю потрібно терпінням. Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і вчителів. Поясненням. Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися. Заохоченням. Якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження, то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

Консультація для батьків першокласника

         Прихід до школи є переломним моментом у житті дитини. Адже від¬бувається перехід до нового способу життя і умов діяльності, нового по¬ложення в суспільстві, нових взаємин як з дорослими, так і з однолітками. Треба врахувати, що відмінна риса положення школяра полягає в тому, що навчання є відтепер для нього обов'язковою діяльністю. І дитина повинна знати, що за неї вона несе відповідальність перед учителем, школою, сім'єю. Відомо, що якість навчальної роботи школяра оціню¬ється вчителем, і ця оцінка впливає на ставлення до нього оточуючих: батьків, однокласників. 

         Безумовно, всі діти зазнають труднощів при адаптації до нових умов навчання і виховання. Треба врахувати, що навчання в школі може викликати деякий дискомфорт для психічного здоров'я школяра. Це пов'язано, по-перше, з певними стресовими станами, яким підда¬ється школяр (залежно від індивідуальних особливостей це можуть бути: постійні критичні зауваження на адресу дитини, що викликають страх приниження; обмеження в часі, що приводить до страху не встигнути ви¬конати завдання у відведений час тощо). По-друге, з великою кількістю інформації, що пропонують переробити школяреві (часто не з огляду на його вікові та індивідуальні особливості). По-третє, нераціональна організація виконання домашнього завдання вдома (дитина не встигає відпочити, відновити сили, внаслідок чого виникає постійний стан втоми і загальмованості). Таким чином, діти напружені як психологічно (неви¬значеність, тривога, відчуття дискомфорту та ін.), так і фізично (новий режим дня, підвищені навантаження та ін.). Це часто приводить до пев¬них наслідків, що у першу чергу позначається на процесі навчання. Тому в цей період від батьків потрібна певна як моральна, так і психологічна підтримка в процесі адаптації. 

        Батькам майбутнього першокласника необхідно врахувати, що саме психологічна готовність до навчання забезпечує адаптацію дитини до школи. Слід зазначити, що позитивно впливає на адаптацію: 

— своєчасність переходу від гри до навчання;

 — відвідування дошкільної установи, а, отже, наявні навички спілку¬вання з однолітками; 

— правильне виховання в сім'ї;

 — усвідомлення дитиною свого положення школяра, а також підготовка до школи з боку батьків, що полягає у посиленні особистісного зна¬чення навчання в школі; 

— у постановці певних пізнавальних завдань перед дитиною; 

— у підготовці до можливих проблем, що виникають у процесі навчан¬ня, при цьому підкреслюється, що наполегливість і працьовитість допоможуть у подоланні цих труднощів.             

         Перші місяці навчання дитини викликають багато запитань у батьків. Одне із найпоширеніших з них: як же допомогти дитині в навчанні? Як привчати до самостійності при виконанні домашнього завдання? Психологи вважають, що батьки, у першу чергу, повинні запам'ятати на¬ступні правила:

 1. Визначити час спільної взаємодії дитини з дорослими (наприклад, 1 — 1,5 години з дитиною активно співпрацює дорослий, а потім дити¬на працює якийсь час самостійно). При цьому треба врахувати, що, по-перше, поступовий час активного співробітництва скорочується. а час самостійної роботи збільшується, а, по-друге, тривалий час ви¬конання уроків виснажує сили дитини і у неї втрачається позитивна мотивація. 

2.   Необхідно батькам знати темп роботи своєї дитини, щоб вона могла працювати в оптимальному для неї темпі. Завдання батьків — підтри¬мувати цей темп (наприклад, повільне для дитини виконання завдання «розхолоджує» дитину, а швидке — створює нервозну обстановку, і служить причиною швидкого стомле-ння). 

3.   Часто школярам потрібна не стільки допомога з якому-небудь пред¬мета, скільки допомога в поточній навчальній ситуації. Батькам треба «розглянути», у чому полягає їхня допомога.

 4.   При допущенні помилки дитиною дорослий повинен зробити так, щоб дитина сама знайшла цю помилку, а не вказувати на неї. Для того, щоб допомогти дитині знайти свою помилку, дорослий пови¬нен спростити завдання, вирішивши яке дитина змогла б самостійно виявити і виправити свою помилку. 

        У той же час батьки повинні враховувати свої особливості, які можуть «нашкодити» дитині при адаптації до школи: 

— У швидкої і рухливої матері буде викликати роздратування повільна дитина: «Швидше!». Дитина поспішає, квапиться і знову помиляється. У цьому випадку матері слід запастися терпінням і підлаштуватися під темп роботи дитини. 

— Якщо у сім'ї по відношенні до когось із членів сім'ї використову¬ється агресивно-диктаторський стиль відносин, то він проектується на дитину. Це приводить до страху в дитини бути покараною і об¬раженою. 

— Якщо батьки перебувають в розлученні, то матері необхідно утри¬матися від коментарів на зразок: «Ти такий неповороткий, як і твій батько». Таке відношення може викликати почуття неповноцінності в дитині. 

— У завжди незадоволених всім батьків росте тривожна дитина, яка у всьому невдоволенні батьків бачить свою провину. Б. С. Волков виробив загальну стратегію поводження батьків з метою до-помоги дітям для їх більш успішного навчання. 

Для цього батьки повинні: 

— встановив стосунки з дітьми, що характеризуються теплотою, тур¬ботою та любов'ю; 

— вивчити реальні можливості своєї дитини і вселяти в них віру в успіш¬ність своїх дій; 

— спонукати дітей до виконання не тільки шкільних, але й додаткових завдань; 

— контроль за дітьми повинен бути авторитетним (як прояв батьків¬ської уваги); 

— підтримувати і стимулювати інтерес дітей до пізнання, обговорювати разом з ними прочитані книги, обговорювати різні інтелектуальні та пізнавальні проблеми;

 — уміти вислухувати дітей, подавати приклад доброзичливого спілку¬вання. 

         Психологічна напруженість проходить через півтора-два місяці. Якщо дорослий, який перебуває поруч, спокійно і планомірно здійснює ре¬жимні моменти, надає правильну, у тому числі й психологічну, допомогу дитині, то її напруженість падає. А зняття психічної напруги стабілізує й фізичний стан дитини. Вона уникає перевантажень, стомлення, зни¬ження працездатності. Крім того, прагнення до позитивних взаємин з дорослими організовує поводження дитини: вона зважає на їхні думки та оцінки, намагається виконувати правила поведінки. 

          Запропонований нижче тест дозволить визначити, наскільки ви готові надати своїй дитині дієву допомогу в період початкового навчання. 

 

 

 

 

 

Тест «Батьки майбутнього першокласника» (тест складений на основі тесту Г. Бардієра) 

Інструкція. У кожній парі тверджень виберіть твердження під літерою «а» або «б». Твердження 

 

1.  а) Якщо дитина не хоче, її завжди можна змусити. 

 

б) Не слід нав'язувати себе дитині, якщо вона чогось не хоче, краще подумати, чому вона не хоче цього робити. 

 

2.   а) Відмови бувають звичайно у дітей, які не звикли до слова «Тре¬ба». 

б) Насильницькі методи множать на дефекти особистості і небажані форми поводження. 

3.    а) Дітей не повинні цікавити емоції та внутрішні переживання дорослих. 

б) Емоції дорослих незалежно від їхньої волі впливають на стан дітей, передаються їм, викликають відповідні почуття. 

4.    а) Дитина не повинна ніколи забувати про те, що дорослі старші, розумніші, досвідченіші за неї. 

б) Співпрацювати з дітьми — означаєчбути з ним «на рівних», у тому числі співати, грати, малювати тощО. 

5.   а) Підкреслюючи помилки дитини, ми рятуємо її від них. 

б) Негативна оцінка шкодить благополуччю дитини. 

6.   а) Роблячи щось, дитина має усвідомлювати, хороше воно чи погане з погляду дорослих, б) Дитина не боїться помилок або невдач, якщо знає, що її завжди приймуть і зрозуміють дорослі. 

7.   а) Дітей треба вчити, указуючи на підходящі приклади. 

б) У дітей зароджуються комплекси, коли їх з кимось порівнюють. 

8.   а) Дитина повинна постійно бути предметом уваги симпатій дорос¬ лих. 

 б) Дитина, оточена усюди симпатією й увагою, обтяжена неприємними переживаннями роздратування, тривоги або страху. 

9  а) Чим старша дитина, тим важливіші для неї знаки уваги і підтримка дорослих. 

б) Дитині будь-якого віку для емоційного благополуччя необхідні до¬тики, жести, погляди, що виражають любов і схвалення дорослих. 

Обробка отриманих результатів. За кожну обрану відповідь «б» до¬дайте собі 1 бал. Підсумуйте отримані бали. 

      Якщо ви набрали 7 і більше балів, то можна стверджувати, що ви го¬тові надати правильну допомогу своїй дитині в процесі її адаптації до навчання в школі. У вас є необхідний запас психолого-педагогічних знань, а також ви чудово «відчуваєте» свою дитину і вам, і вашій дитині можна тільки позаздрити! 

        Отримані 4-6 балів свідчать про те, що ваші вчинки по відношенню до дитини не завжди надають їй очікувану допомоги. Скоріше ви від¬носитеся до керівника своєї дитини, а не людини, яка ненав'язливо «супроводжує» її в процесі адаптації до школи. Але не все втрачено: вам будуть корисними поради педагога і психолога (ви зможете до них при¬слухатися!). Придивіться до себе: чи не занадто ви авторитарні зі своєю дитиною? 

       Набрані З і менше балів припускають, що ви, швидше за все, не усвідомлюєте роль батька в процесі адаптації дитини до школи. І якщо ви дійсно хочете допомогти своїй дитині, то займіться цим питанням